…одна з найбільш трагічних сторінок історії “Айдару”

Залишити коментар

08.09.2015 від vikvik97

10849934_667031237_n
5 вересня 2014, за дві години до наказу про припинення вогню, диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) сепаратистів зайняли залишені українськими військовими блокпости. Під українськими прапорами терористи влаштували засідку і розстріляли впритул дві групи розвідників батальйону “Айдар”. 40 вбитих впритул із засідки за дві години до перемир’я.
Як розповідають військові, терористи влаштували засідку зайнявши український блокпост під жовто-блакитними прапорами.
Ось свідчення від учасника тих подій – першого комбата батальйону «Айдар» Сергія Мельничука. Блокпост на Металісті був залишений 1-ою танковою бригадою, всупереч наказам командуючого сектором!
«Танкісти так втікали на світанку, що навіть залишили танк на позиції!» – розповідає комбат Мельничук. З його слів, група айдарівця зайняла покинутий блокпост на Металісті. Згодом десантники 80-ї бригади на двох БТР змінили айдарівців на посту.
Тоді групам «Грізлі» та «Кепа» було поставлено завдання – зачистити фланги блок-посту «Металіст» у напрямку Стукалової Балки. Грізлі – лівого сектора, Кеп – правого.
Поки групи робили зачистку, Мельничуку поступило повідомлення від розвідки про невпізнаний «блукаючий» танк та БМП на правому фланзі БП «Металіст». «Я не міг додзвонитися до Грізлі, попередити його, але вдалося повідомити про дані розвідки командира роти «Золу». Не було зрозуміло, чиї то танки» – розповідає Мельничук.
Айдарівці, повертаючись із Стукалової Балки, на вантажівках вирушили у бік м. Щастя. Проїхавши поворот на Кольорові піски, через 1-1,5 км вони під’їхали до БП біля Гольф клубу, на якому майорів український прапор.
«Хтось з бійців вийшов з машини і підійшов до постового. На питання постового: «Хто такі?» відповів «Ми – Айдар». «Айдар!» – Крикнув чатовий і одночасно весь блок-пост відкрив вогонь по колоні. Бійці стали вискакувати з вантажівки. Кузов спалахнув через вибух простреленого бензобака і детонуючи боєприпаси. Багато бійців були поранені і отримали опіки. Бійці втікали в «зеленку» і поле соняшників. Позаду лунали поодинокі постріли – звуки зачистки, очевидно, що ДРГ на блок-пості добивали поранених.
«Як тільки я дізнався про засаду на групу Грізлі, зв’язався із керівництвом сектору та отримав добро на операцію визволення Грізлі. Зібрав більше ста бійців. Але командир 1 танкової бригади відмовився виконувати наказ керівництва сектору, і не дав танків та БМП для підтримки операції» – розповідає Мельничук.
Один з поранених айдарівців дістався до бійців 80-ї бригади, які колоною йшли з Металіста, і розповів їм про те, що трапилося. Увечері десантники пішли на прорив через мінне поле, рвонули на допомогу айдарівцям, влетіли на блок-пост, вступили в бій. Бійці 80-ки підбили танк і БТР противника, зруйнували споруди блок-посту, проїхавши по ньому, і пройшли далі, в напрямку м. Щастя.
Після цього я отримав дзвінок від командування сектора. Вони розуміли, як Мельничук оцінював рішення керівників 1 ТБр. Боялися, що комбат в серцях розстріляє на місці командира 1 ТБр за зраду…Просили його тримати себе в руках.
Через 2:00 починалося оголошене перемир’я.
У той же день на Луганській ТЕС сталося ЧП, яке могло взагалі спричинити екологічну катастрофу у регіоні. «Всі, хто був 5 вересня у м.Щасті, святкують другий день народження. Я та командир групи із позивним «Берета» 5 вересня під’їхавши до ТЕС помітили дроти, які вели на вулицю із котельні Луганської ТЕС. Начальник служби РАО вже під’єднував дроти до підривної машинки. Очі його бігали, видно було, що людина неадекватна і готова до будь-яких дій.
Команду на підрив дала людина, яка сьогодні допомагає контролювати контрабанду в зоні АТО. У автомобілі затриманого горе-підривника було знайдено пакет із наркотичною сировиною.
Години пішли на те, щоб розібратися із затриманим, і начальником ТЕС, і керівництвом ДТЕК. Коли після цього повернувся до мосту, стало зрозуміло, що 1 танкова бригада повністю залишили свої позиції навіть після оголошення перемир’я. Позиції, сьогодні відомі як Фасад, зайняв «Борода». Саме небезпечне було ще в тому, що коли ми почали розміновувати котельню, то дерев’яні ящики з тротилом були настільки гарячі, що їх неможливо було торкатися руками. Вибух міг статися будь-якої секунди.» – згадує перший комбат «Айдару» Сергій Мельничук.
Три дні представники «Айдару» вели переговори про видачу полонених і тіл загиблих бійців. Однією з тих, хто домовлявся про обмін, була медпрацівник батальйону Борисенко Тетяна Григорівна («мама Таня»). Бойовики виставили умовою обміну повернення тіла їхнього Майора. То був диверсант, снайпер, захоплений у Щасті зі складу ворожої ДРГ . Кілька разів сепаратисти міняли умови обміну.
Тільки вранці 8 вересня наших бійців допустили забрати тіла загиблих. Маму Таню і священика, що також прийшов до терористів як парламентер від батальйону, вони обіцяли передати лише представникам Червоного Хреста або ОБСЄ.
Тіла наших загиблих бійців були передані у жахливому стані і досі проходять процедуру упізнання. Бійці батальйону розповіли, що багато тіл лежали в лісосмузі або на траві, але зі слідами обгорання навколо, у декількох тіл були розпороті животи. Вогнем ці нелюди намагалися приховати сліди глумління над полеглими. На місці бою і блок-поста нашими бійцями були зібрані всі знайдені останки.
Судово-медична експертиза встановила, що були привезені останки 33 чоловік. Враховуючи, що в цьому бою брало участь кілька десятків бійців 80-ї бригади і більше 20 бійців батальйону «АЙДАР», ми віримо, що якась кількість бійців живі, пішли в «зеленку» або були захоплені в полон. Скільки точно загинуло в засідці, невідомо. Сьогодні ще триває ідентифікація. Проте військові підтверджують, що серед вбитих є бійці, які раніше перебували в полоні бойовиків.
На жаль, навряд чи вдасться всіх ідентифікувати, адже їх обстріляли з крупнокаліберної зброї та артилерії, до того ж, тіла сильно обгоріли і почали розкладатися. Деякі загиблі взагалі розірвані на шматки. Як розповідають самі військові, тіла довго не повертали у зв’язку з бажанням, аби вони почали розкладатися і не було помітно слідів добивання поранених та знущаннями над ними. Тоді була дуже спекотна осінь і спека працювала на користь сепаратистів.
Два наших бійця – Олексій Бегеда і Дмитро Грозовський – були поранені і добиралися до своїх різними шляхами. Зараз вони обидва в госпіталях.
Перші фото наших убитих товаришів опублікував Олексій Мільчаков, відомий у Росії неофашист і шкуродер, у російській соцмережі «В контакті» (позначений там як Alexey Yuryevich).
Ми пам’ятаємо наших героїв. Ми пам’ятаємо наших ворогів. І настане день, коли ми цих покидьків змусимо відповісти за все, що вони зробили.
Новости “Айдар”

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

RSS уніан

Статистика блоґу

  • 8,220 hits

Введіть свою e-mail адресу, щоби підписатися на цей блог і отримувати сповіщення про нові записи по e-mail.

Join 115 other followers

лік

HotLog
%d блогерам подобається це: