Бахмут: європейське прифронтове місто

Залишити коментар

08.03.2016 від vikvik97

Це місто завжди має стратегічне значення. Артемівський напрям щодня у звітах АТО. Як раніше  Бахмутська фортеця. База оборони України з ординської сторони. Історія жахливо повторилася. У цих прекрасних місцях знову війна. Передова між цивілізованим світом і терористичними дикунами… Щойно перейменований Бахмут живе напруженим мирним життям прифронтового міста. Багато бійців ЗСУ. Патрулі. Бази військових частин. Блок-пости. Посилений режим всіх служб. Лікарні приймають поранених. І в той же час – багато дітей. Молодих мам з немовлятами. Неспішних пенсіонерів. В Будинку культури – великий святковий концерт за участі керівників області і міста. У звичному графіку працюють дитсадки, школи, технікуми, соціальна сфера. Красиво упорядкували стадіон – прикрасили майстерно виготовленими метровими писанками. Тролейбуси та автобуси нові, вимиті, притримуються розкладу. Безліч магазинчиків, кафе, виносної торгівлі. Вражають акуратні, вичищені вулиці. Дороги, як для Донбасу, відносно нормальні. Нас зустріли дві чарівні Наталки з Артемівського краєзнавчого музею. Влаштували розкішну пішохідну екскурсію містом! Тут дійсно є на що подивитися, чимало історичних цікавинок, відомих людей! Директор музею Олена Смирнова гордо повідомила, що вони розробили кілька пішоходних і автобусних маршрутів, що користуються сталою популярністю! Люди із задоволенням мандрують рідним містом і околицями у супроводі екскурсовода, відкриваючи для себе щось нове! Зрозуміло, туристів мало! Тому музейники щиро запрошують українців відвідати стародавній Бахмут! Добиратися зручно – швидкісним Хюндаєм чи двома пасажирськими потягами Київ-Костянтинівка. А там поруч – автобусом! Є готелі, туристична інфраструктура! Чесно кажучи, після півторарічних мандрів рідним прифронтовим Донбасом, я вперше почув такий пристрасний туристичний заклик відвідати Третю лінію оборони, відпочити, набратися вражень, сходити до прекрасного музею, поїхати на екскурсію… Щось у цьому раціональне є… Евакуацію ніхто не оголошував, надзвичайний стан не ввели, лінія розмежування стабільна з незначними локальними обстрілами, все працює. За великим рахунком, місцеві живуть у звичному ритмі… То чому не відродити туризм? Лінія Слов`янськ-Краматорськ-Дружківка-Костянтинівка повністю безпечна. А ривок до Бахмута стане родзинкою цього умовного маршрута вихідного дня. Може, дійсно спробуємо відродити внутрішній туризм Донбасу? Адже, крім усього іншого, це оживить економіку… Там і іноземці підтягнуться. Але, вже в категорії екстремального для них туризму… Поки у ці мальовничі місця доїздять лише бійці АТО, волонтери і журналісти. І невелика кількість відряджених чиновників… Що погано! За підтримки Управління культури Донецької ОДА ми провели успішний мистецький експеримент – Артемівський музей відібрав колекцію донецьких художників і відкрили мистецьку виставку у Жовківському замку на Львівщині. Резонанс неймовірний! Виявилося, донецькі художники не були з мистецькими акціями на Галичині 100 років! Оце так міжрегіональна співпраця!!! Нині готується супервиставка картин галичан для бахмутців! Резонанс мабуть буде ще потужніший! Така здавалося, проста ініціатива виявилася такою потрібною. Подяка Донецькій і Львівській ОДА за розуміння і сприяння! Продовжимо! У Бахмуті нині весільний і бебі-бум. Тут як на підбір дівчата-красуні. І багато мужніх, неодружених бійців АТО з різних областей. Справа молода. Романи виникають миттєво. У тих умовах до весілля дуже швидко доходить. Загострена прифронтова любов, коли може бути все… Чимало дівчат поїхали кудись з коханими. Чимало солдат, після демобілізації, осіли в місті. Народжуються діточки… Демографічна ситуація стабільна. …Вже повертаючись на Краматорськ, в автобусі, любуючись краєвидами, я згадав свій перший волонтерський рейд в АТО у жовтні 2014. Гриміло. Наша спецгрупа пішла на Дебальцеве, а ми чекали у дворі Артемівської лікарні, періодично допомагаючи тягати скривавлених поранених. Добровольці. “Київська Русь”. Намагалися жартувати… Потім привезли на іржавій Газелі Свєту з Дебальцевого. Років 40. Огрядна жіночка, посічена осколками. Обідали всією родиною – чоловік і двоє дітей. Вона за хлібом вийшла. Сепарський снаряд. Ні чоловіка, ні дітей… Напівбухий, ошелешений водій, що привіз, знав що зовуть Свєта і з Дебальцевого. І поїхав. За годину санітарка викинула її скривавлений, розрізаний одяг… Потім був блок-пост десь перед Дебальцевським виступом. Йшли на Щастя. Поруч з нами сопку, де мабуть була наша арта, накрило сепарським Градом. Моторошно-вражаюча картина. Згадується наш БМП, що влетів на повному ходу, і бійці якимось неймовірним чином вилетіли через люки і зникли в бліндажах. БМП плавно сам зупинився і заглох. Голівуд фігня з кіношними трюками. Тоді і до нас дійшло, що час тікати. Не думав, що старенький Еталон може літати по таких дорогах з такою швидкістю… У лютому 2015, там же, під Артемівськом бачили, як тягли отого розстріляного автобуса… Гриміло. Ми стояли на заправці, що працювала, наче нічого і не відбувалося. Поруч з газовим резервуаром, обкладеним посіченими осколками мішками з піском. Якось непомітно пройшла колона Смерчів. Стали поруч. Швиденько розгорнулися, дали гучний залп. Ми мало не попадали. Миттєво зібралися і зникли… Вражаюче! Це мої особисті враження про ті часи і той Артемівськ. Нині – це мирне європейське прифронтове місто, музейники якого думають, як сюди залучити туристичний потік. Пройшло так мало часу, а які вражаючі зміни! Україна стрімко рухається вперед. Є чимало негатива, але позитива більше. І це все якось дуже відчувається саме на Донеччині. Буде нагода – відвідайте старовинний Бахмут! Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, Почесний працівник туризму України Фото – автора