Наталка Іванченко про плакати Майдану

Залишити коментар

27.01.2017 від vikvik97

 

Куратор Музею плакату України, шеф-редактор журналу “Музеї України”, організатор багатьох мистецьких виставок у зоні АТО Наталка Іванченко, на прохання Музею Майдану згадала про початок колекції сучасного українського плакату. Легендарна виставка “Плакати Майдану”. У День народження Наталії Володимирівни, публікуємо главу з книги “Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах”.

 10945625_788198351217600_412430697674355603_n

Я працюю в журналі «Музеї України». Ми дуже багато спілкуємося з різними музеями, об’їздили всю країну, врешті-решт почали робити виставки. І до нас прийшли художники-колекціонери та й кажуть: «У нас є плакати 20-х, 30-х, 50-х років. Чи можна зробити виставку?»

– «Давайте спробуємо, що з цього вийде». Організували кілька тематичних виставок. Таким чином почала збиратися фондова збірка, і ми вирішили зробити свій невеличкий приватний музей. Народилися 11.11.11. Офіційно зареєстровані Новопетрівською сільрадою під Вишгородом.

Тема плакатів почала відроджуватися десь на початку 2010-х років. Ми побачили, що їх уже продають на Андріївському узвозі, влаштовують якісь галереї, і вирішили проводити тематичні виставки. Працювали по Голодомору з Круциком* і Вітром** – у них чудові колекції. Працювали з музеями: піднімали їхні колекції, дивилися. Робили багато прес-конференцій, здійснювали інформаційну підтримку – пішов розголос про те, що існує такий невеличкий музей.

Коли почався Майдан, з 1 грудня, ми почали збирати інформацію в мережі. Люди реагували дуже швидко. Ми відкрили сторінку на Фейсбуці і туди почали щось потроху стягувати, а потім люди самі стали скидати.І в нас на сторінці назбиралося більше 5 тисяч постерів, малюнків, карикатур. Як тільки якесь зворушення, так і пішла величезна кількість плакатів. Величезна! Нас просто закидали – ми тільки й робили, що це все перебирали.

12243433_845942492193842_8708330341360768267_nЗанадто брутальні плакати ми притримували, а найкращі збирали у картотеку.  Люди не завжди називали свої прізвища. Дозволяли використовувати свій твір, але попереджали: «Мене не світити!» Бо то був час… люди дуже боялися. Автори, до речі, стали про себе нагадувати десь уже наприкінці січня – почали потрошку виходити на світло і говорити: «Це моє», «А це моє», «Можна», «Не можна»…

Ми склали список наших постійних авторів. Це Юрій Журавель, що став дуже відомим, Андрій Єрмоленко, Ася Колос (ми і досі з нею працюємо), Стронг(хлопець із Житомира), Володимир Савінов, B’ячеслав Тітов, Анна Васюник, Олег Надеждін, Наталка Шуст-Цимбалюк, Юрій Нерослік, Марися Рудська.Марися взагалі після нашого«промоушена» поїхала працювати зі своїми плакатами в Америку. Тобто у нас був досить великий пласт легальних авторів.

11053315_787148811406544_4400202629971828583_nДесь на початку лютневих подій на нас «наїхали» і забанили нашу сторінку на Фейсбуці: банили, банили, банили і нарешті закрили. Згодом. Ми зробили нову сторінку – повикладали туди те, що в нас збереглося. Люди побачили, що ми відродилися, пішли по своїх сторінках, по своїх мережах і знову нам накидали. Потім і той варіант знищили… Заходили, коментували, поширювали – дуже багато.Найбільша відвідуваність у нас була 20 лютого і в наступні дні –понад 200 тисяч.

maidan_0Відвідувачів до нас на перший сайт (теж нині знищений хакерами) заходило стільки, як на сторінку великого музею. І 23 лютого ми прийняли рішення зробити виставку плакатів Майдану. Домовилися в Пирогові (я ще тоді там працювала) – і нам виділили в музеї невеличку хату. Довго думали, яку вибрати хату, щоб ідеологічно по голові не било. Вибрали тернопільську, і 27 лютого відкрили першу виставку.Саме в цей час заводили російські війська в Крим. Було так моторошно…

2a2ca-18002650422806584520619011474764520nОкрім плакатів на виставці було дуже багато артефактів. Їх нам принесли з Майдану. Багато плакатів приносила Самооборона Майдану – ми просили їх про це. Ця виставка у Пирогові досі діє. Також ми зробили окрему виставку «Крим – це Україна». Це було буквально через тиждень після відкриття першої, бо нам накидали величезну кількість плакатів, постерів, карикатур саме кримської тематики. Тобто відбуваються якісь події, і люди малюють – хтось від руки, хтось у фотошопі… Але колекція величезна була! Вона і досі в нас лежить.

f10d3-10163260nЗараз про Майдан важко розмовляти. Ніхто не хоче про це говорити, бо люди розчарувалися. А тоді це можна було. У людей були свіжі спомини і свіжі враження. Так, ми по крові збирали ці речі, але нас ніхто не лаяв! Навпаки, віддавали, говорили: «Нехай буде! Це наша історія». Я можу сказати, вже з досвіду, як працює ця виставка у Пирогові. Мені наглядачка розповідала, що реакції були досить різні: хтось плювався, хтось хотів усе зірвати, інколи доводилось навіть викликати охорону, бо люди бушували. Інші простостояли, дивилися, плакали, згадували, навіть ставили свічки (там свічка стояла, але не справжня, а така, яку вмикаєш, і вона світиться). Тобто реакція була неоднозначна, навіть після Майдану. Хтось у полеміку входив: «Ну, і чого ви добилися? Ось побачите, чим все закінчиться!» Хтось просто згадував, показував дітям, розповідав. Там були досить яскраві плакати – на них основні події від 1 грудня до 20 лютого хронологічно чітко проглядаються.

934034_943770715672722_7792476773107794967_nЗараз ми по змозі намагаємося знайти автора кожного плакату. Розмовляємо з людьми, розпитуємо: «Чиє це може бути?» Сьогодні ж уже можна сказати: «Це моє!» Зазвичай наші плакати – це невеличкі малюнки. Десь оригінал просимо, десь вдається отримати «експонат» тільки в електронному вигляді. Систематизуємо плакати за хронологією. А що стосується Майдану, то є колекції: ці плакати ми здебільшого по авторах розкладаємо.

70a4aa4f0f3aЯкщо нам не вдається встановити авторство якихось плакатів, вони висять із підписом «Автор невідомий» (як у художніх галереях пишуть). Згодом уже намагаємося «вичислити» творця за почерком. Кожен автор має свій стиль. Якщо ти побачив кілька творів одного автора, то вже потім дивишся і розумієш, що це його робота. Тому поступово ми, звісно, будемо розшукувати авторів, але зараз наше завдання –по можливості знайти максимальну кількість плакатів для музею. Деякі доводиться купувати, а щось просто дарують.

a3d6e36c24e4Майданівські плакати всі яскраві. Найулюбленіші серед них назвати важко – вони всі як діти! От кажуть, що для музейника кожен експонат –як дитина. Я не вірила цьому, поки не почала сама цим займатися. Найулюбленіші – це перші, звичайно, грудневі, їх мало залишилося. Люди тоді не звертали на них уваги, не підтримували, не збирали. Тому, мабуть, грудневі – найцінніші. Малюнок із хлопчиком, який читає книжку, сидячи на барикаді (його Журавель намалював), взагалі став класикою. І після нього люди почали звертати увагу на ці плакати. А вже потім це набуло масовості. Всі почали цим займатися, збирати. Також я бачу, що лютневі плакати активно тиражують.

Пік створення плакатів, я вважаю, був на Майдані і зараз – коли війна. Плакат – це ідеологія. В екстремальній ситуації люди одразу показують те, що бачать. Поки напишеш книжку, поки прочитаєш – це довго, а на картинці видно все і зразу.

Майдан для мене завершився, коли ховали хлопців. Тоді, коли випустили Тимошенко, я зрозуміла, що ми програли. У цей день ховали хлопців, а депутати салютували, що випустили Тимошенко. Це було настільки брудно, настільки лицемірно…

Коли втік Янукович, я не зраділа – я напружилася: що буде далі? Мені не 20 років,і я розуміла: щось може далі бути – буде звідти інтервенція, він не просто так пішов, він обов’язково ще щось утне. І я вважаю, що цю війну він теж спровокував, це не тільки Путін, у цьому замішаний і Янукович також.

12346599_863191033802321_9188946821877682092_nТе, у що вилився Майдан, було закономірно. Треба було щось робити, воно могло так іще довго тягтися. Людям треба було щось робити. Ну скільки можна було танцювати на Майдані? Все одно хтось би першим узяв гвинтівку і натиснув на гачок. Вже всі були напружені. Всі втомилися. Розходитися не було сенсу. Знаєте, як у театрі – обов’язково має бути кульмінація. У січні вона і сталася. Але такої кривавої ніхто не чекав. 100 смертей… Ця сотня, це… досі переживаєш, і досі не віриться, що це відбувається в Україні.

Але це наш Майдан.Це та подія, яка потрібна була на певному етапі розвитку. У кожного покоління має бути свій Майдан.Майдан мого покоління –гранітний. Пройшло 14 років – піднялось нове покоління. Воно знову захотіло змін. Їм щось не подобається! У нас, українців,так: щось не подобається, значить,змінюємо. Покоління у нас зараз змінюються не через 20 років, і навіть не через 15, а через 10.Піднімається нове покоління – і розуміє, що треба щось змінювати, треба щось рухати.Це закономірність. В Україні Майдан – це закономірність. І слава Богу, що нам дають можливість їх робити. Цей Майдан –протест покоління вже наших дітей. І це не останній наш Майдан. Єдине погано – що він так трагічно завершився. Хай буде Майдан… волошковий, калиновий– назву знайдемо!Але нехай це не буде трагічно! http://www.memory.gov.ua/ebook/maidan-vid-pershoi-osobi-mistetstvo-na-barikadakh

* Роман Круцик – голова Київської міської організації Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса.

**Валерій Вітер– український співак і художник, свого часу – соліст ансамблю «Кобза».

Нині Музей плакату України при журналі “Музеї України”, спільно з арт-директором, учасником АТО Юрієм Неросліком, ведуть велику агітаційно-просвітницьку роботу на Донбасі. У прифронтовій зоні відкрито понад 100 плакатних і мистецьких виставок.

Колеги і друзі щиро вітають чарівну Наталку Іванченко з першим значним ювілеєм!

Бажаємо щастя!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

RSS уніан

Статистика блоґу

  • 8,220 hits

Введіть свою e-mail адресу, щоби підписатися на цей блог і отримувати сповіщення про нові записи по e-mail.

Join 115 other followers

лік

HotLog
%d блогерам подобається це: